Психолого-педагогічні аспекти формування сприятливого психологічного клімату уроку, як важливої умови підвищення ефективності навчально-виховного процесу

Однією з найважливіших умов успішної психологізації навчально-виховного процесу є взаємодія психолога вчителем.

Скоординованість дій психолога і вчителя забезпечує єдність, цілісність психолого-педагогічного впливу як на особистість учня, так і на батьків, що, з рештою сприяє підвищенню ефективності навчально виховного процесу.

Сучасна школа переживає нині досить складний період, коли здійснюється рішучий поворот педагогічного процесу до особистості школяра. Нова школа має поважати гідність кожного учня, його індивідуальні запити й інтереси. Створювати сприятливі умови для самопізнання, саморозвитку, самовизначення та самореалізації особистості школяра.

В ході навчально-виховний діяльності має відбуватися цілеспрямований розвиток певної системи психічних якостей особистості учня, що так необхідно для сучасного життя.

Професійна взаємодія психолога з вчителем – важлива складова діяльності психолога, оскільки від неї залежить ефективність навчально-виховного процесу в цілому.

Особистісне зростання кожного учасника навчально-виховного процесу може бути ефективним лише за умови взаємної поваги й порозуміння між вчителями та учнями. Найважливіша ознака гуманістично спрямованого навчально-виховного процесу – навчання за інтересами і бажанням, а не з примусу.

В умовах традиційного навчально-виховного процесу шкільні уроки доцільно наповнювати особливим психологічним змістом, в цьому вчителеві може допомогти практичний психолог.

Традиційний урок можна вдосконалити психологічними елементами та прийомами, зокрема:

- створення позитивного психологічного настрою на початку уроку;

- запровадження елементів релаксації в середині чи наприкінці уроку;

- привернення уваги учнів до свого емоційного стану напередодні проведення контрольної роботи чи іспиту;

- активізація творчої діяльності дитини відповідно до теми.

Взаємодія психологів і вчителів має базуватися на взаємозбагаченні необхідними знаннями і вміннями. Психолог допомагає вчителеві пізнавати й враховувати індивідуальні особистісні характеристики учнів, зокрема:

1)​ типологічні (особливості темпераменту);

2)​ інтелектуальні;

3)​ характерологічні (зокрема, виявлені акцентуації характеру дитини);

4)​ мотиваційні (провідні мотиви, смисли);

5)​ комунікативні (здатність до комунікації, особливості поведінки в колективі тощо).

Становлення особистості учня в умовах навчально-виховного процесу не можна розглядати без врахування впливу батьківського виховання.

Зараз більшість сімей потребує практичної допомоги в процесі виховання підростаючого покоління. Тому психолого-педагогічному колективу комплексу необхідно залучати батьків до взаємодії, розробляти спеціальні програми, пропаганду вати психологічні знання, ознайомлювати батьків з віковими потребами дітей та наслідками їх ігнорування.

Злагоджена взаємодія психолога і вчителя відкриває шлях до використання багатьох ще не задіяних резервів освітнього процесу, адже такий підхід складає підгрунтя не тільки особистісного зростання школярів та скоординованості дій усіх учасників навчально-виховного процесу, але й гармонізації колективу навчального закладу в цілому.

Сучасні зміни, що відбуваються в світі, не могли не позначитися на взаємовідносинах педагогів і учнів. Вони стали більш гуманістичними, відкритими, довірливими.

Гуманізація відносин між педагогом та учнями є тією пріоритетною засадою, за допомогою якої можна побудувати ефективну систему виховання творчої гуманної людини. Гуманні стосунки між педагогом та учнями закладають фундамент для взаєморозуміння, позитивного настрою, душевної рівноваги, найповніше розкривають природний потенціал кожної дитини, сприяють успішності навчально-виховного процесу, є основою позитивного ставлення до школи, до вчителя. Гуманістична установка педагога на взаємодію з дитиною – важливий компонент педагогічної майстерності, необхідна умова гуманно-особистісного стилю роботи. Особистість вчителя повинна викликати в учня позитивні емоції, бажання й готовність до діалогу.

Коли вчитель звертається до дитини на ім'я, цим він підкреслює повагу до особистості, що притаманне демократичному, гуманістичному стилю.

Для поліпшення психологічного клімату в дитячому колективі відомий американський психолог Роберт Марзано радить:

-​ звертатись до дітей на ім'я ;

-​ допомагати дітям відчути свою значущість, що вони визнані як ним, так і ровесниками;

-​ частіше використовувати виховні та методичні можливості гумору;

-​ поганий настрій вчителя не повинен впливати на дітей;

-​ оптимістична установка, віра в дитину – запорука позитивного психологічного комфорту в колективі;

-​ бути щедрим на похвалу;

-​ педагогічний такт – засіб гармонізації спілкування;

-​ невимушено розмовляти з учнями про їх інтереси;

-​ забезпечувати педагогічну підтримку;

-​ спиратися на сильні сторони дитини;

-​ контролювати свої відносини з проблемними дітьми.

Таким чином позитивний психологічний клімат на уроці має велике значення, адже:

-​ забезпечує об'єднання дітей у згуртований колектив;

-​ надає простір для прояву й розвитку здібностей, інтересів, навиків;

-​ сприяє розвитку творчої самореалізації кожної особистості;

-​ формує кращі морально – психологічні якості;

-​ підтримує оптимальний тонус психіки;

-​ задовольняє вимоги психогігієни (тобто не має шкідливого впливу на психіку та психофізичне здоров'я дитини).

-​ підвищує емоційний тонус , а значить працездатність дітей.

Таким чином можна зробити висновок, що сприятливий психологічний клімат на уроці, є важливішою умовою для підвищення рівня навчально – виховного процесу.

У поняття „сприятливий психологічний клімат” входять як позитивні, так і негативні переживання – домінуючі установки, відносини, думки, почуття, настрій, переживання, потреби, інтереси та інше. Звичайно, базою для формування здорового позитивного клімату є діяльність, увесь навчально – виховний процес, предметно розвивальне середовище як вдома, так і в закладі освіти.

Здоровий психологічний клімат означає, що дитина перебуває у стані духовного комфорту: рівноваги, спокою, захищеності, вона задоволена своїм буттям, оптимістична. У стані емоційного комфорту дитина характеризується оптимістичним світосприйняттям, вона вірить у прихильність до неї оточуючих, відкрита для контактів. Це позитивно позначається на всіх сферах життєдіяльності підвищує працездатність, посилює активність, упевненість, віру у свої можливості, сили.

Психологічний комфорт залежить від того, як педагог підтримує дітей, забезпечує їх успіхи в різних видах діяльності.

Звичайно, не завжди вдається відділити жвавість дитини від проявів знервованості, вирішити чи покарати дитину за впертість, чи навпаки, приголубити, заспокоїти її, радіти з приводу її оригінальних висловлювань чи аналізувати їх.

Немає єдиного погляду на шляхи вдосконалення педагогічної взаємодії з дитиною у зв’язку з наочними, швидкими змінами її психічного стану. Проте, у психологів немає жодних сумніві щодо того, як психологічний комфорт впливає на емоційний стан кожного учня й колективу взагалі.

В емоційних станах завжди відображається світ дитячих потреб, ставлення до себе та інших людей, до загальнолюдських цінностей.

Крім того, у практиці педагогічної діяльності нерідким є факт, коли саме настрій, емоційний стан дитячого колективу, вирішують ефективність тієї чи іншої справи.

Таким чином, можна зазначити, що емоційні стани – це „душа” колективу. Емоційне життя дитячого колективу реалізується в емоційних станах , з яких складається психологічний клімат та психологічна атмосфера діяльності учнів на уроці.

Не менш важливим для формування психологічного клімату є гуманізація системи взаємовідносин, що склалася в колективі: доброзичливість, симпатії, взаємодопомога, довіра тощо.

Психологічний комфорт у процесі навчальної діяльності залежить від того, як складаються відносини між педагогами і дітьми, дітей між собою, педагогом і батьками. Безперечно, без гуманізації взаємовідносин між учителями та учнями неможливо сформувати позитивний психологічний клімат.

Глибоко людяні, гуманні стосунки між педагогом та дітьми – першооснова взаєморозуміння, позитивного самопочуття, найповнішого розкриття можливостей кожної дитини.

Аналіз сучасної навчально – виховної практики свідчить про наявність протиріч: між завданнями, які постали перед навчальним закладом, орієнтованими на найповніше розкриття творчих сил учня, і старим формами та методами їх вирішення; між необхідністю втілення гуманістичних ідеалів в освітньо –виховну систему, які в центр уваги ставлять цілісну особистість, і фактами шкільного життя, де вчитель - провідна діюча особа, а учень, як правило – виконавець волі вчителя.

Отже, від стилю взаємодії педагога з учнями залежить емоційний фон на уроці, мікроклімат в учнівському колективі.

Стиль взаємодії педагога з учнями:

1. Авторитарний

-​ Дитина – об'єкт педагогічної дії;

-​ Домінування волі вчителя;

-​ Переважає робота з класом;

-​ Звертання за прізвищем;

-​ Пасивна позиція учня на уроці;

-​ Несприятливий психологічний фон у спілкуванні;

-​ Безініціативність учнів;

-​ Відсутність права на помилку, самостійні дії;

-​ Часте підвищення голосу, методу тиску.

2. Гуманістичний

-​ Гуманно –особистісний підхід до дитини;

-​ Установка вчителя на взаємодію з учнем;

-​ Звертання на ім'я;

-​ Орієнтація на вікові особливості розвитку;

-​ Дотримання педагогічного такту;

-​ Діалогічна взаємодія;

-​ Оптимальне прогнозування можливостей;

-​ Співпраця, співтворчість з учнем;

-​ Гуманні партнерські взаємини;

-​ Право висловити власну точку зору.

Не меньш актуально стоїть питання щодо формування сприятливого клімату на уроках, як важливої умови підвищення ефективності навчально-виховного процесу, учнів 5-х класів, особливо в період адаптації до нових умов навчання. Успішність самореалізації підлітків тісно пов’язана з мікрокліматом в колективі. Важливо, щоб вчителі-предметники створювали ситуації які б дозволяли підлітку проявляти ініціативу, мати право на помилку, на власну думку, брати участь у спільній діяльності, працювати в умовах альтернативи, вибору, створювати демократичну, неавторитарну атмосферу навчання.